Відлучення чи виховання?

     Назріло про грудне вигодовування.

     Тішить (мене;) ), що зараз все більше жінок розуміє необхідність тривалого грудного вигодовування. Тривале – це 2 роки і більше.

    Часто стикаюсь з тим, що жінки приходять в стані «Я вже не можу, дитина некерована, вимагає груди, кричить, роздягає мене. Буду відлучати!»

    Давайте спробуємо розібратись.

    В стосунках мама-дитина, мама головна. Грудного вигодовування це теж стосується. Груди – мамині, одяг мамин. Також мама задає межі дозволеного. Це стосується як фізичного аспекту ( мама дозволяє або не дозволяє кусати, щипати груди, крутити сосок), так і виховного.  Коли дитина робить те, що мамі неприємно , мама одразу це має присікати. Якщо дитина кусає – забрати груди (вставляє свій палець в кутик між щелепами дитини і виймає грудь). Твердо, але спокійно пояснює, що мамі боляче і кусати не можна.

    Якщо дитина щипає груди чи крутить сосок іншої груді – забрати руку дитини і так само твердо і спокійно пояснити, що мамі так боляче і мама так не дозволяє робити.  Це дитина робить інстинктивно, тому краще запропонувати альтернативу – дати щось в руки дитині (слінгобуси, іграшку, шнурок від маминої кофти, тощо) або масажувати пальчики дитині.

    Щодо поведінки в громадських місцях, вимагання криком, роздягання мами,  тут теж основне мамин спокій ;) Дитині потрібно пояснити як можна, а як не можна поводитись. Щоб був результат, потрібно спокійно,  тихо і лаконічно пояснити чому ні. Оскільки дитина вимагає груди не тому, що вона вередує, а її щось турбує (їй страшно, дитина втомлена, потребує маминої уваги, голодна, тощо) потрібно запропонувати альтернативу – нагодувати, взяти на руки, пригорнути, заспокоїти. 

    Паралельно, в спокійній обстановці проговорювати, що на вулиці не треба кричати, можна сказати тихенько мамі на вушко. Пояснювати, що на вулиці мама не дає груди, тому що незручно/холодно/мама зайнята. Прийдемо додому або в інше прийнятне місце  - я дам тобі груди.  Коли мама спокійна, впевнена, декілька таких ситуацій і дитина приймає норми поведінки.

    В таких ситуаціях є ще один важливий момент – це реакція оточуючих. Нерідко ( а швидше часто) мама чує осудливі слова з боку оточуючих. Їх не переробиш, але важливо пам’ятати – ваші стосунки з дитиною, ваше грудне вигодовування – це ваша особиста справа і ніхто збоку не має права вказувати що і коли вам робити. Але завжди будуть ті, хто буде вважати, що він обов’язково має повідомити Вам чи Вашій дитині, що він з цього приводу думає. Спробуйте абстрагуватись і усвідомте, що ваші взаємини з дитиною важливі і для неї, і для Вас. Можна попросити коментуючих утриматись від засудження, можна просто не звертати увагу. Можна попросити допомгти вам – дати місце в маршрутці, пропустити до виходу, або просто сказати, що якщо Вас підтримають, Вам буде значно легше заспокоїти свою дитину.  Знайдіть свій варіант :)

Подарунки в День Народження!

Сьогодні в мене День Народження ))

За вікном світить сонечко, я вже встигла отримати неймовірну кількість привітань, побажань і теплих слів )) 

      І я хочу зробити подарунок вам. Моя консультація першим п'ятьом бажаючим. Безкоштовна ))

     Опишіть ситуацію і сформулюйте питання, на яке хочете отримати відповідь. Я не знаю, яким буде курс долара ))), але на питання що стосуються догляду за дітьми і життя жінки з радістю відповім !

Відмічайтесь у коментарях, питання присилайте на пошту -

svetlana.kika@gmail.com .




Гарного вам всім дня - теплого, сонячного і душевного!

"Не можна!" - можна чи не можна?

            Давайте ще про заборони поговоримо  (так, мені можна питання задавати, навіть через якийсь час після публікації запитати в коментарях, я час від часу перевіряю чи не з'явились нові)?

"Не можна!"

    Не знаю як ви, я часто це чую (і від себе теж).

    Так от, вчені (куди ж без них))) виявили, що мозок дитини (до якого віку не знаю, але з 1-2-3- річними дітьми краще пояснювати заборону інакше) просто не сприймає частку "не". Тобто коли мама каже "Не кидай пісок" дитина чує "Кидай пісок".

    Є ще один момент.

    Фраза "Не можна" для малюків 1-1,5-2 р. сприймається як фізична неможливість. Наприклад, не можна дотягнутись до сонця. І коли мама каже, що маму бити не можна , дитина сміється і демонструє мамі, що можна - дивись, я ж б'ю )))) А ще малюки не розуміють, що іншому може бути боляче.

    Що робити і як пояснювати?

    Спершу треба фізично зробити неможливим продовжувати - взяти на руки (щоб дитина не бігла на дорогу), перехопити руку (щоб не вдарила маму), віднести від кухонною плити, щоб не крутила регулятори газу. Хоч діти і не сприймають частку "не", але помічають зміну маминого виразу обличчя і інтонацію. Якщо перегнути палицю з емоціями, то дитина провокуватиме далі, щоб подивитись театр одного актора ))) Тому треба тренувати спокійне, але тверде і безапеляційне "ні" в тих ситуаціях, де воно справді потрібне.

     А коли заборони можна уникнути, краще перефразувати так, щоб уникнути частки "не". Наприклад, замість "Не лізь на стіл" - "Сідай на крісло".

Забороняти чи ні?

     Зараз багато написано  про те, що обмеження і заборони пригнічують розвиток дитини. Мова йде про  ситуацію, коли дитині забороняють занадто багато - коли дитина постійно  "ні" і "не можна".

      В нас вдома, як тільки наш старший син почав повзати і цікавитись вмістом шухляд і поличок, до яких міг дотягнутись, я переховала все цінне, що могло розбитись, поламатись або могло нанести шкоду дитині на верхній рівень, туди, де син не міг дістати. В зоні досяжності залишились лише безпечні речі і те, що можна було діставати і складати на місце багато разів.

Але і інша крайність - коли дитині дозволяють все, немає жодних обмежень і заборон теж не сприяє розвитку. Дитині потрібні певні обмеження - щодо безпеки (пояснити, чому не можна вибігати на дорогу і треба переходити за руку з дорослим), щодо прийнятих норм поведінки в сім'ї і в суспільстві (маму не бити, не кусати брата, не витирати руки скатертиною, тощо).

Тому слово "ні" в житті дитини має бути присутнім. І для того, щоб змиритись і прийняти це обмеження, адаптуватись - дитині треба поплакати. Виплакати сльози марних сподівань. В дітей свої цінності, які змінюються з віком, тому треба розуміти, що неможливість бити маму іграшкою по голові дитиною (в районі 1-1,5 року) може сприйматись як велика трагедія. Так само як і в 2-3-4 роки поламана лопатка може викликати бурю емоцій на 15 хвилин і гучністю на весь майданчик.

Сльози марних сподівань можуть бути виплакані лише тоді, коли дитина відчуває підтримку.

Навіть тоді, коли я сама (моя заборона) є причиною сліз , я поруч і допомагаю заспокоїтись . Найперше - я дозволяю плакати. Це виглядає приблизно так : "Ні, я не дозволяю брати ніж". Дитина плаче, я беру на руки. Ніж і далі не можна, але плакати можна.

Уривок з брошури О.Писарик "Прив‘язаність – життєво-важлививй зв‘язок" :

"Коли в нас щось не працює, перший імпульс – змінити ситуацію. Випросити цукерку, перезавантажити Windows, зробити ремонт. Якщо зміни відбуваються, то енергія фрустрації переходить у бік змін.

         Проте існує багато речей, які ми не можемо змінити. Коли ми впираємося у стіну марних сподівань, в усвідомлення неможливості змін, наша енергія фрустрації продовжує свій шлях.

         Щоб зрозуміти, що відбувається далі, уявімо собі найбільш виражені марні надії, ситуацію, яку неможливо змінити: смерть близької людини. Ми не можемо повернути людину, і нам залишається тільки виплакати наше горе і адаптуватись до втрати. Це може зайняти роки, і можна так і не змиритися, але шлях до адаптації лежить тільки через сльози – сльози марних очікувань. Це не обов'язково будуть сльози у їх фізіологічному втіленні, але шлях адаптації завжди пролягає через просування від злості до скорботи.

         Для дитини (особливо маленької, років до  5-6) будь-яка непрацююча ситуація – джерело величезної роздратованості, і сльози марних сподівань є основним шляхом адаптації.

Це не раціональний процес, він не залежить від логіки, адаптація – процес емоційний.

Щоб попередити спекуляції поняттям «сльози марних сподівань»...

Дослідження показують, що до 4-5 років діти повинні плакати відносно часто. Не від голоду, не від болю, а від неможливості змінити ситуацію.

Так народжується психологічна гнучкість, здатність легко адаптуватися до змін без втрати власного «я».

         Плакати діти повинні не покинуті в куточку, а в люблячих руках. Добре, коли дорослий – джерело фрустрації і дорослий – джерело комфорту – різні люди, але з власного досвіду скажу, що нічого страшного не трапиться, якщо ви спочатку чітко визначите для дитини нездоланні межі («дорослі повинні поговорити, а ти повинен зачекати»), а потім виступите в якості розрадника і допоможете їй виплакатися у себе на руках.

         Якщо дитина, яка відчуває роздратування не змогла ані змінити ситуацію, ані виплакати сльози марних сподівань (пройти шлях від злості до скорботи), то енергія фрустрації іде далі, до останнього механізму захисту від прояву агресії.

         Чому діти втрачають здатність виплакатись? Почуття марності сподівань – дуже вразливе почуття. Насправді свої сльози марних сподівань дитина, особливо маленька, може знайти тільки в руках тих, до кого вона прив'язана. І це повинна бути безпечна прив'язаність. Інакше відбувається оніміння почуттів, дитина зводить захист від вразливості, втрачає здатність плакати, а рівень агресії/самоагресії підвищується в декілька разів.

....

... краще все-таки визначити неможливість змін (тверде "ні", "не дозволяю", "не можна зремонтувати поламану іграшку" ) і тримати в руках, поки не виплачеться.

         «Тримати в руках» не обов'язково фізично, мається на увазі необхідність постійно підкреслювати, що ви поруч і співчуваєте їй, хоч і не можете змінити ситуацію. Проте часто фізичне тримання у руках просто безпечніше і для дитини, і для оточуючих. "

Брошура О.Писарик "Прив‘язаність – життєво-важлививй зв‘язок" - українською готова!

      Завдяки команді небайдужих людей і перекладачу google ))  брошура Ольги Писарик «Прив‘язаність – життєво-важлививй зв‘язок» тепер доступна українською!

Дякую вам за час і зусилля - Юлія Олех, Марія Павелко,  Надія Котик, Лідія Валько, Світлана Брегман, Наталія Мірошниченко, Марія Ільницька, Ксенія Солодовникова, Ірина Колцун, Віктор Горбач.

В брошурі ви знайдете відповіді на багато питань, які турбують батьків.

    Чому дитина плаче. Хтось намагається дати дитині все, що вона просить – нову іграшку, мультик, улюблену їжу на обід, дитячі розваги, тощо. А дитина все одно істерить і плаче.

     Чому дитина ходить «хвостиком» за мамою і не хоче бавитись сама.

     Можна плакати чи не можна. Дослідження показують, що до 4-5 років діти повинні плакати відносно часто. Чому і для чого? Що робити батькам?

     Агресія, істерики -  звідки беруться і що робити.

    Що краще, бути дитині другом чи  бути незаперечним авторитетом.

    Як подолати дитячу сором‘язливість.

    Дитина хоче бути з мамою і проганяє батька. Або проганяє маму, коли з‘являється бабуся.

     Як допомогти дитині адаптуватись після розлучення.

     Стосунки батьків з підлітками – як зберегти близькі стосунки.

     Дитина все робить наперекір батькам – чому так відбувається і що з цим робити.

     Дитячий садок і няня – як допомогти дитині адаптуватись і побудувати комфортні стосунки .

Про дитячий садочок, навчання в школі і інші цікаві речі для дітей і їх бітьків

Була я в суботу на семінарі чудових засновниць БеркоШко  .

Маю багато вражень, дуже класних і позитивних.
Маю заряд енергії і бажання діяти )))

Те, про що я давно мрію (у Львові) , вони вже втілили (в Києві))) і отримали чудовий досвід і хороші результати.

Коротко про головне.
Кілька мам об*єднались, щоб навчати самим своїх дітей.
Діти оформлені в державних школах на екстернат, здають атестації (і здають досить добре). Тобто з державою все вирішується.

Кілька (3) днів в тиждень мами з дітьми збираються в одному приміщенні, в якому передбачена зона для навчання, зона для активного проведення часу, є подвір*я для прогулянок, є можливість готувати обід.

Заняття проводять і батьки, і залучені зі сторони люди.

Заняття проводяться і з предметів, знання яких вимагає шкільна програма і додатково цікаві теми і заняття. Багато часу приділяється майструванню.

Дитяча активність не пригнічується, а скеровується у правильне русло.
Бігати не забороняється в принципі, а пропонується альтернатива - руханка зранку перед початком занять, продуманий простір для активних ігор на перерві між заняттями, тривала прогулянка в обід.

                                                   

Поки діти вчаться, їх менші братики і сестрички знаходяться в цій же ж будівлі, але в іншій кімнаті. Коли учні вчать "серйозні" речі, менші дітки бавляться. Але часом, на деяких цікавих заняттях діти присутні всі разом. На мою думку, такий досвід теж важливий і для старших, і для менших.
Про те, що батькам кількох дітей це просто зручно, я не буду окремо розказувати )))

Я б дуже хотіла організувати такий собі родинний центр, де була б садочкова група, і група для діток шкільного віку, батьки яких вчать їх поза шкільною системою. А в дні, коли немає занять, можна було б зустрічатись мамам з дітками від 0 просто поспілкуватись, проводити тематичні семінари (з ГВ, з догляду за дитиною, з психології), майстер-класи, танцювальний клуб для батьків (а діти при цьому поруч, але зайняти цікавим для себе і батьки можуть танцювати не відволікаючись)тощо..

Для чого.
Садок. Спілкування дітей з собі подібними )) Під наглядом адекватних дорослих, які поважають особистість і індивідуальні особливості кожної, навіть найменшої дитини, при цьому несуть відповідальність за дітей там, де це необхідно (нагодувати, вдягнути (роздягнути), помити, заспокоїти, пояснити, відповідальність за безпеку дітей). Дітям важливо багато бавитись. Гра - для розвитку психологічного і фізичного дітям важливо просто грати. Коли вони діють з власної ініціативи, а не виконують те, що кажуть дорослі. При цьому хтось має наглядати за ними, щоб всі були цілі )))

Школа.
Навчати поза стінами загальнодержавної школи не тому, що там погано, а тому, що вдома можна вчитись краще, цікавіше, більше. Поза школою легше зберегти бажання вчитись, яке закладене в кожній дитині від народження. Легше створити сприятливі умови для розвитку сильних сторін кожної дитини. Легше створити умови, коли діти будуть отримувати те, що їм необхідно - увагу, цікаві знання, корисні навички, важливий життєвий досвід, відкритих і доброзичливих наставників, які поважатимуть кожну дитину.

Отже, розшукуються батьки, які хочуть вчити своїх дітей разом з нами )))

Особливо цікавлять мене батьки дітей 2008-2009 р.н. ))

І людей, які люблять проводити  час з дітьми і мають бажання ділитись з ними цікавими знаннями і досвідом.
м.Львів

Зголосіться будь ласка!

Можна тут в коментарях,
або  https://www.facebook.com/svetlana.kika
або на пошту svetlana.kika@gmail.com

контактні дані залиште будь ласка в таблиці , щоб з Вами можна зконтактувати, повідомити про заплановану зустріч.


Питання теж можна задавати ))

Фотографії з сайту БеркоШко.
http://berkoshko.blogspot.com
Там же можна подивитись більше фотографій і опис  занять, квестів, дослідів на різну тематику, які вони вже проводили.

Щеплення

Часто мене питають про щеплення.

В наших дітей 1 щеплення на всіх. В пологовому зробили старшому БЦЖ.

А потім ми почали цікавитись питанням, перечитали багато всього і почали писати відмову від щеплень в районній поліклініці.

Що читали:

1. Александр Коток ПРИВИВКИ В ВОПРОСАХ И ОТВЕТАХ для думающих родителей
2. Коток О. "Безжальна імунізація"
3. Афанасенков М.А. Разумно о прививках

Окремо раджу на тему медицини  почитати Р.Мендельсона "Как вырастить ребенка здоровым". Про температуру і коли її збивати, про лікування ангіни, ГРЗ і ГРВІ антибіотиками, про страшні хвороби  від яких роблять щеплення теж пише. На мою думку, це "must read" не тільки для мам.

В разі чого - я не агітую не робити щеплень, я агітую розібратись в питанні максимально можливо, зважити всі ризики і зробити інформований, свідомий  вибір.