Хочу діалогу

    Я почала з перекладів інформації енциклопедичного характеру. Прийшли, прочитали, далі використовуємо або не використовуємо.

Але хочеться з вами поговорити. А як воно вам - бути мамою? Які відчуття, які емоції? З якими думками прокидаєтесь?
З якими лягаєте спати?

Серце завмирає від запаху і ніжності солоденької щічки, переповнює щастя від обіймів, хочеться обіймати, цілувати, лоскотати. Правда? )))

А буває, що хочеться втікти від усіх? Махнути на дискотеку з коліжанками, як раніше? Піти на роботу, щоб мати більше грошей і ні від кого не залежати?
Або просто бракує спілкування? Простих розмов з коліжанками ні про що і про все одночасно. Простих, але потрібних.
Стосунки з власними батьками або з батьками чоловіка, як вони?
Чи просто хочеться спати, спати,спати...?

Багато говорять про те, що мама повинна зробити. Але чи питають а чого хоче мама?
А мама, вона теж людина (с)  і її бажання теж мають здійснюватись. Для цього потрібно їх розуміти і мати сміливість озвучувати.


Чого вам хочеться зараз? Напишіть будь ласка в коментарях одне-два-три свої найбільш актуальні бажання станом на сьогодні, можна анонімно )))

Діти, яких легко виховувати

Виховувати дітей стає дедалі складніше. І це вочевидь вказує на те, що втрачено щось важливе. Тисячі років батьки ростили і виховували дітей, і ніколи раніше це не було настільки складно.

Ми частіше стикаємось зі складнощами у стосунках з нашими дітьми, ніж це було в наших батьків з нами, або в їх батьки – з ними.

При цьому ніколи раніше не було доступно стільки книжок про батьківство, ніколи раніше в нас не було стільки експертів, які б розказували нам що робити, не було стільки інформації про дитячу психологію розвитку. І ніколи раніше в нас не було настільки мало дітей, щоб їх виховувати.

Отже, справді дещо втрачено.

Для того, щоб розібратись в цьому «дещо», давайте спочатку спитаємо себе:

Чому виховання дитини в сучасних умовах – це настільки складна справа?

Тільки варто спитати про це з іншого точки зору, перефразувати питання, щоб було простіше відповісти на запитання. А власне : Що робить дитину такою, яку легко виховувати?

Яку дитину легко виховувати?

Основні риси «дитини, яку легко виховувати»

Отже, це дитина, яка слухає нас. Таку дитину набагато легше виховувати, ніж ту, яка не звертає уваги на слова батьків.

-                 Дитина, яка дослухається до наших порад про те, що робити: як поводитись, як реагувати на різні події, що вдягати.

-                 Дитина, яка довіряє нам, і не просто довіряє, а ввіряє нам себе.

-                 Дитина, яка приймає нашу ведучу роль, дивиться на нас знизу вгору. Такий розподіл ролей є дуже важливим для успішного батьківства.

-                 Дитина, яка шукає нашої допомоги і підтримки, якій подобається бути в нашій компанії. (Дуже складно виховувати дитину, яка не любить проводить час разом з нами

-                 Дитина, яка відчуває себе з нами в безпеці і комфорті, для якої її дім – це надійна гавань, де він може знайти прилисток від життєвих негараздів.

-                 Дитина, яка слідує за нами, приймає нашу систему цінностей.

-                 Дитина, якій ми подобаємось, яка хоче подобатись нам і відповідати нашим очікуванням.

-                 І останнє: дитина, в якої немає від нас секретів, принаймні таких секретів, які можуть розділити нас з ними.

Всі перераховані особливості, звісно ж є приблизними. Але чим більше їх буде в Вашій дитині, тим легше Вам буде її виховувати. І навпаки, чим далі дитина від зазначеного вище ідеалу, тим складніше вам буде не те щоб виховувати, а й навіть просто  жити в злагоді зі своїм дитям.

«Діти, яких легко ростити» - звідки вони беруться?

Чи можливо таке, що деякі діти вже народжуються з зазначеними вище характеристиками? В такому випадку ці характеристики були б постійними і незмінними. Але дитина може бути «легким» для одного з батьків і абсолютно «незносним» для іншого, одним для однієї бабусі і іншим для іншої, одним зранку і іншим ввечері. Отже це не вроджені особливості особистості, не результат генів.

Можливо це особливості поведінки, яких можна дитину навчити?

Чи може дитина навчитись бути слухняною, уважною, турботливою?

Правду кажучи, ні. Дитину неможливо навчити бути таким, але якщо ці характеристики присутні, то її можна навчити дуже і дуже багатьох речей. Такі діти легко вчаться.

Як щодо батьківських умінь та навичок? 95% сучасної літератури для батьків вчить нас, що успіх батьківства в тому, що і як ви робите і даєте поради як робити правильно: як правильно розмовляти з дитиною, як правильно привчати її до дисципліни, як правильно карати і правильно змушувати добре вчитися.

Якщо бути батьками – це навичка, якої можна навчитись, то як пояснити той факт, що у вас можу бути четверо дітей , троє з яких будуть мати багато з перерахованих вище характеристик і ростити їх буде легко і приємно, а четверта дитина , не наділена бажаними якостями, буде нічним жахом для батьків? Одні й ті самі батьки, той самий «набір прийомів», - і дуже різні діти.

Можливо секрет в тому, щоб бути відповідальними батьками? Це дуже поширена помилкова думка, що чим більш відповідальними будуть батьки, тим більше з перерахованого вище буде в дитини. Ви можете бути найвідповідальнішими батьками в світі, а ваша дитина буде некерованою.

Ну і залишилась, здається, лише батьківська любов. Можливо «діти, яких легко ростити», стають такими завдяки любові батьків?

Відповім відразу – ні. В дуже люблячих батьків можуть бути діти, які будуть кусатись і дряпатись, втікати з дому і бити своїх батьків. Отже, любов батьків не є відповіддю на запитання « Як виростити дитину, яку легко ростити?». Але ми йдемо правильним шляхом.

Оскільки, якщо ваша дитина не та, «яку легко ростити», то вам знадобиться багато, дуже багато любові, щоб компенсувати це. Таких дітей неймовірно складно виховувати і дуже складно любити.

Але ж в чому полягає секрет легкого батьківства? Якщо це не гени,не результат навчання, не пов'язано з батьківськими уміннями і навичками, не залежить від того, наскільки батьки відповідальні і наскільки сильно вони люблять свою дитину, що ж тоді?

Таємниця легкого батьківства криється у відносинах між дітьми і батьками. Коли дитина в правильних стосунках з батьками, вона буде проявляти більшість характеристик «дитини, яку легко ростити», що створить позитивний контекст для виховання і дорослішання і дозволить батькам успішно виконати своє завдання. Такі відносини ми називаємо прив'язаністю.

Простіше кажучи, не любов батьків до дитини є ключем до легкого батьківства. Ключем до легкого батьківства є прив'язаність дитини до батьків.

Ольга Писарик,

Привязанность — жизненно-важная связь

Сборник статей, написанных на основе курса

Гордона Ньюфелда «Жизненная связь»

(Gordon Neufeld. The Vital Connection)

Переклад з російської.

Далі буде ..)))

Потрібна допомога з перекладом на українську. Знайшли )))

Коли мені задають питання стосовно виховання, що робити з істериками, капризами дітей, я часто посилаюсь на брошуру Ольги Писарик «Привязанность - жизненно-важная связь». Ось тут є російськомовний варіант. Хотілося б мати цю інформацію в українському варіанті. Ольга люб'язно дозволила переклад її брошури на українську мову.

Я шукаю допомогу – потрібно перекладати з російської на українську. Зголосіться будь ласка тут в коментарях або на е-мейл butymamoyu@gmail.com, хто має бажання і можливість, який об'єм можете опрацювати.

1-2 сторінки – це теж вагомий внесок.

Професійний досвід перекладача не є обов'язковим, достатньо розуміти написане російською і вміти передати зміст українською.

Педагогічне догодовування, ч.2

Коли давати окрему порцію?
Якщо коротко - тоді коли дитина готова ))) Готова, це означає, що дитина сидить за столом (не лягає на стіл, не намагається залізти), бере (нехай навіть руками) їжу зі своєї тарілки і їсть. До віку однозначно прив*язати непросто, оскільки залежить і від характеру дитини, і від того, наскільки послідовною була мама від початку. Десь в р-ні року дитина отримує окремий прибор - тарілочку і виделку. Спочатку краще давати менше їжі, ніж більше. Чому? Таким чином у дитини є відчуття того, що їжа це цінність. Їжу не розкидають, нею не бавляться. Їжу - їдять. А тих, хто не їсть, а бавиться, розкидає, намагається залізти на стіл, порпатись руками в маминій тарілці мама спокійно, але твердо спускає на підлогу, коротко пояснюючи, що за столом - їдять. Часто буває, що дитина проситься сісти окремо, свої прибори, мама садить дитину окремо, дає окремі прибори, дає їжу в тарілку, а дитина починає розкидати, або лізти до інших членів родини в тарілки, тоді треба видавати їжу порційно - поклали на тарілку 1 шматочок, дитина з*їла, просить ще, тоді даєте ще 1 шматочок. Перестала їсти - спускаєте на підлогу. Будь яку поведінку за столом і з їжею, яка в сім*ї вважається недопустимою, потрібно присікати відразу, спокійно, без криків і погроз, але твердо.

В нас за розмахування вилкою і спроби залізти в чужу тарілку, я спочатку забираю вилку. Якщо хуліганство продовжується далі, дитина спускається на підлогу.

Отже, коли мама бачить, що дитина готова сидіти окремо, їсти з свої окремої тарілки своїми приборами - мама надає таку можливість. Як тільки мама відчуває, що дитина забагато бешкетує за столом або намагається встановлювати свої порядки - мама зменшує повноваження дитини і встановлює більше свого контролю )))) В гостях чи закладах громадського харчування дитина довше їсть в мами на руках, оскільки не всюди продумано місце для малої дитини.


На мою думку, найбільший плюс педагогічного догодовування навіть не в тому, що не потрібно окремо варити/блендерити пюрешки, а в тому, що дитина дуже швидко схоплює правила поведінки за столом і розуміє, коли і що вона хоче з*їсти завдяки тому, що мама не намагається нагодувати, а дає дитині відчути голод (це допоможе уникнути проблем з психологією харчування у майбутньому), і прислухатись до потреб власного організму, їсти саме те, що потрібно , відчувати свої потреби, оскільки мама не годує за власною ініціативою, а дає можливість вибрати дитині з того, що є на столі. (Якщо на столі стоїть алкоголь або те, що дитині їсти не бажано, ми так і кажемо - що це малі дітки не п*ють/не їдять, це мамине або татове. Коли таких заборон всього декілька , діти досить швидко це розуміють і сприймають спокійно).

Щодо поведінки за столом, то діти спостерігають за поведінкою інших членів родини. Якщо хтось в родині витирає руки скатертиною, буде непросто пояснити дитині , чому так робити не варто. Тому краще починати з себе )))) А те, що дитина робить не_так (тобто те, що не прийнято робити за столом в родині)  з власної ініціативи (не наслідуючи дорослих) припиняється  фізичним унеможливлюванням це робити ))) Дитина забирають з-за столу і спускають на підлогу. (Маленькі діти розуміють фразу "не можна" як фізичну неможливість - як не можна дотягнутись рукою до Сонця, а не як заборону. І це не капризи і непокора, це фізіологічна особливість , тому краще фрази будувати інакше - " В нас так не прийнято, в нас роблять ось так-то і так-то". Наприклад, "На столі в нас стоїть їжа, а ми сидимо на стільцях" замість " Не можна сидіти на столі").

Щодо пиття. Мама дає дитині горнятко і на дні на 1 ковточок, притримуючи сама. Це може бути і в 7-8 місяців, може бути і в рік. Орієнтуватись треба на дитину - якщо пробує пити, значить готова. Коли перевертає горнятко, бавиться - горнятко забираємо. Пити, так щоб напитись діти починають переважно після року.

Голодна або спрагла дитина не буде, адже мама продовжує годувати грудьми на вимогу.

Щодо того, що пити - найкраще пити воду. Підсолоджені компоти це смачно, але потрібна і просто вода.

Протягом року від початку введення прикорму дитина має перепробувати всі продукти , які їдять в її сім*ї. І сезонні ягоди, фрукти, овочі.
Їжа виділяється лише на вимогу.

Ось так наш малюк їсть вдома. Сидить на дитячому кріслі для годування, підсунутому до загального столу.

А це в гостях, на звичайному стільці ))

Педагогічне догодовування, ч.1

Що таке педагогічне догодовування? Чим воно відрізняється від «традиційного», того, що рекомендують педіатри? 

Педагогічне (ще його називають адаптаційне, природне) догодовування не ставить на меті нагодувати дитину. Метою  є дати дитині можливість поступово  звикнути до того, що їдять в його сім*ї і як їдять. Їжа зі столу при цьому не заміняє годування грудьми, цих два процеси відбуваються паралельно. Грудне вигодовування продовжує бути основним харчуванням дитини.

Для початку догодовування має бути кілька ознак готовності дитини:

1.       Вік дитини – 6 повних місяців.

2.       Наявність харчового інтересу в дитини. Харчовий інтерес – це інтерес дитини до їжі. Не до ложки, не до тарілки, а саме до їжі. Харчовий інтерес – це не відчуття голоду, а бажання робити те, що і мама – брати з тарілки їжу і класти собі в рот.

3.       Зникає рефлекс виштовхування – при потраплянні в рот шматочка їжі дитина не виштовхує його язиком.

5.       Дитина сидить. Не сідає сама, але може сидіти в мами на колінах.

На практиці це виглядає так. 

З 3-4 місяців мама бере дитину з собою за стіл. Мама їсть, дитина на руках спостерігає.  До тих пір, поки дитині не виповнилось повних 6 місяців їжу не дають. Можна дати ложку, щоб зайняти дитину, поки мама їсть.

Якщо дитині виповнилось 6 місяців, але харчового інтересу ще не має,  з введенням прикорму треба почекати до появи харчового інтересу. Як чекати?  Продовжувати годувати грудьми на вимогу і продовжувати брати дитину з собою за стіл, коли йдете снідати, обідати, вечеряти. І на перекуси також. В ідеалі має бути 5 прийомів їжі – сніданок, обід, вечеря і два перекуси. Випити чай з печеньком за столом, з*їсти яблуко.

Якщо дитині вже є 6 місяців, в дитини є харчовий інтерес (часто питають як його відрізнити – коли з*являється харчовий інтерес, більше таких питань не виникає – дитина кидає ложки, відпихає всі речі, якими її намагаються відволікти і вимагає їжу. Намагається вихопити з тарілки, з руки.), дитина сидить, рефлекс виштовхувальний зник  – можна починати.  Важливо пам‘ятати – ініціатива належить дитині. Дитина просить, тільки тоді мама дає. Спочатку це 3 мікродози одного продукту. Що таке мікродоза? Це маленький шматочок їжі, який вміщається між подушечками пальців мами. Приблизно як зернятко гречки, рису.

Мама  сідає за стіл, дитина колінах, під лівою рукою. Мама правою рукою їсть. Коли дитина просить, рукою бере шматочок їжі ( наприклад, шматочок буряка з борщу) і дає дитині. І продовжує сама їсти. За один прийом їжа можна дати до 3-х мікродоз 3-х продуктів. Тобто не більше 9-ти мікродоз за один прийом їжі. Наприклад, по три мікродози буряка, моркви і капусти, якщо в мами на обід борщ. Або три мікродози гречки і три мікродози м'яса.

Так, можна давати м'ясо з самого початку. І картоплю. І кашу на молоці.  Дитина їсть те, що і мама. Мама виділяє найкращий шматочок, наприклад шматочок котлети з середини.

Чому шматочки, а не пюре? З кількох причин. По-перше дитина вчиться давати собі раду з шматочками - жувати і ковтати. До цього дитина готова після того, як зникає рефлекс виштовхування, тобто вже після 6-ти місяців. Для цього потрібна тверда їжа у вигляді маленьких шматочків. ПО-друге, це фізіологічно для шлунку, що не готовий до більших навантажень після грудного молока, яке засвоюється в кишківнику , а не в шлунку. Іжа, яка проходить у вигляді маленького шматочку контактує з  малою площею слизової. Після контакту з стінкою шлунку і передачі інформації, шматочок йде далі "транзитом". Якщо в період ознайомлення використовують пюре-подібну їжу,  вона обволікає стінки сливої і створює додаткове навантаження на шлунково-кишковий тракт дитини. По-третє, білкова і крохмалиста їжа починає поступово засвоюватись в дітей після 9-ти місяців. Клітковина варена засвоюється частково після року, а сира - після 4-х років. 

Після годування або під час – прикласти дитину до грудей.  Після споживання мамою, скажімо картоплі, в грудному молоці є ферментативна інформація про те як потрібно засвоїти і перетравити цю їжу дитячому ШКТ. Тому важливо , щоб дитина їла те саме, що і мама, буквально з маминою тарілки, і після цього прикладалася до грудей. Таким чином дитячий організм найлегше вчиться перетравлювати їжу.

Коли дитина з‘їла вже 9 мікродоз і вимагає ще, а мама при цьому ще не доїла, дитині можна дати в руку великий шматок – яблуко, сухарик, краєчок хліба, моркву, бублик і спустити на підлогу – посадити в шезлонг або на підлогу біля себе.  І мама вертається до своєї трапези. 

Після цього варто спостерігати за реакцією організму – якщо немає ні запору, ні блювання, ні алергічної висипки, можна продовжувати вводити догодовування.

Якщо є будь-яка негативна реакція – треба зупинити подальше догодовування на кілька днів, продовжити ГВ на вимогу і спостерігати.

Якщо все гаразд, негативних реакцій немає, догодовування продовжується. За кожен прийом їжі дитина отримує до 3-х мікродоз 3-х продуктів.

Наприклад.

На сніданок вівсяна каша , зварена на молоці – 3 мікродози вівсянки.

Перекус – чай з канапкою, дитина отримує мікродози хліба і сиру.

Обід . Борщ – дитина отримує по 3 мікродози буряка, моркви і картоплі.

Підвечірок – кисломолочний сир з сметаною і ягодами – 3 мікродози сиру і 3 мікродози ягід.

Вечеря.  Салат, рис, котлета – по 3 мікродози трьох продуктів на вибір.

Які продукти варто обмежити.

Людський організм не має  ферментів на штучні додатки, які зараз масово використовують у виробництві продуктів харчування, усілякі барвники, стабілізатори, тощо. Тому варто поцікавитись складом того, що Ви купляєте. 

Варто бути обережними ( не виключати зовсім, а давати пробувати і спостерігати за реакцією) з екзотичними фруктами і морською рибою, якщо вони не є основними продуктами у вашому раціоні.

Кава, зелений чай - містять велику дозу кофеїну, яка негативно впливає на розвиток судинної системи. 

Соки (так звані фреші теж) -  висока концентрація фруктових кислот шкодить дитячим ниркам, тому варто уникати років до 3-х. Можна давати, якщо сильно розбавляти  водою. Узвар, компот, морс, кисіль - те саме, розбавляти.

Насіння, кукурудза, бобові, горіхи - обмежувати, до 1ст.л. на день.

Гриби - до року краще не давати, після року - 1-2 ч.л. раз на тиждень.

Таким чином догодовування відбувається протягом 3-4 тижнів. Чому варто обмежувати кількість їжі. Для того, щоб а) не було перевантаження дитячого  ШКТ, щоб організм поступово звикав до нової їжі, і б) щоб підтримати харчовий інтерес дитини.

До 8-11 місяців мама обмежує. Якщо все добре, немає негативних реакцій, дитина просить більше – можна збільшувати, поступово доводити до третини чайної ложки одного продукту за раз. Якщо дитина просить далі, треба переключити, дати щось інше.

А ось результат такого догодовування - коли було зроблено цю знимку, Дениску було 1р10м. Сидить в тата на коліні, їсть сам, з задоволенням і досить акуратно.

Блог мами про мам

Привіт :)
Мене звати Світлана. Я мама трьох чудових хлопчиків, консультант з природнього батьківства.
В цьому блозі я буду писати про різні речі, які в мережі називають природнім батьківством. Про грудне вигодовування, про педагогічне догодовування, про пологи, про вагітність, про висаджування, про слінгоносіння, про виховання, словом про багато різних і цікавих речей.

Далі буде))